Желчекаменная хвороба (ЖКХ) – захворювання обумовлене наявністю конкрементів в жовчному міхурі. Зустрічається ЖКХ досить часто. Зазвичай від неї страждають люди дорослі, особливо жінки з надлишковою масою тіла. У чоловіків захворювання зустрічається рідше.
Причинами його розвитку є з одного боку – неправильне харчування: переважання в раціоні жирної, висококалорійної їжі, продуктів, багатих на холестерин, з іншого – порушення евакуації жовчі з жовчного міхура (внаслідок порушення моторики, запальних змін жовчного міхура або жовчних проток і т.д.), що призводить до її застою, згущення і утворення конкрементів. Часто порушення евакуації жовчі, супроводжуються її інфікуванням, що призводить до запалення стінки жовчного міхура і розвитку гострого холециститу.
Розрізняють калькульозний (наявність жовчних каменів в міхурі) і безкам’яний, гострий і хронічний холецистит.
При хронічному калькульозному холециститі наявність конкрементів в просвіті жовчного міхура часто виявляється при проведенні УЗД черевної порожнини при профілактичному обстеженні або з приводу захворювання інших органів. Наявність конкрементів в жовчному міхурі може в будь-який момент призвести до гострого холециститу, його некрозу з розвитком ускладнень:
емпієма жовчного міхура – інфікування вмісту жовчного міхура;
водянка жовчного міхура – порушення відтоку жовчі, але без її інфікування, при цьому відбувається всмоктування елементів жовчі, а міхур залишається наповненим прозорим вмістом;
флегмона жовчного міхура – гнійне запалення стінки жовчного міхура;
підпечінковий абсцес;
жовчні свищі;
перитоніт, сепсис – смертельно небезпечні ускладнення, які можуть розвиватися при прогресуванні вищеописаних ускладнень.
При розвитку ускладнень, операція виконується в екстреному порядку і пов’язана з високим ризиком розвитку ускладнень, а період реабілітації становить від декількох тижнів до декількох місяців !!!
В даний час не існує жодного ефективного медикаментозного способу «розчинення» вже утворилися каменів жовчного міхура і жовчних проток, тому наявність конкрементів в жовчному міхурі є абсолютним показанням до його видалення (нагадаємо, що наявність конкрементів завжди супроводжується хронічним холециститом).
Холецистектомія (cholecystis – жовчний міхур; ectomy – видалення) – операція з видалення жовчного міхура.
В даний час 90% операцій гострому і хронічному холециститі виконується лапароскопічно.
Операція виконується під наркозом, так що пацієнт спить, не відчуваючи ніякого болю. Лапароскопічна холецистектомія робиться через проколи черевної стінки. Найбільш часто застосовується техніка операції передбачає виконання чотирьох проколів, з яких два мають довжину по 5 міліметрів, і інші два мають довжину по 10 міліметрів.
Через ці проколи в черевну порожнину вводяться інструменти, звані троакара. Під час введення троакара не розрізаний тканини, а лише розсовують.
Через встановлені троакари в черевну порожнину можна легко вводити і витягувати різні робочі інструменти.
Найважливішим елементом в вживаному інструментарії є оптична система, так званий лапароскоп, який має два оптичних канали.
По одному за допомогою світловода в черевну порожнину подається потужний холодне світло, а по іншому зображення передається на телевізійну камеру, а потім на телевізор (відеомонітор), на який дивиться хірург під час проведення операції.
Для того щоб створити в черевній порожнині простір для огляду і для роботи, в неї вводять стерильний газ – найчастіше окис вуглецю (СО2). Після цього всі органи черевної порожнини добре видно на екрані. Хірург розсікає спайки, які частпро є навколо жовчного міхура внаслідок його хронічного запалення. Після цього він виділяє міхурово артерію, що постачає міхур кров’ю, і протоки міхура, що з’єднує жовчний міхур із загальним жовчним протокою. На ці структури накладаються маленькі кліпси з біологічно інертного металу – титану, після чого вони перетинаються. Після цього хірург відокремлює жовчний міхур від печінки, найчастіше за допомогою спеціального апарату – електрокоагулятора, який дозволяє одночасно і розсікати, і коагулювати тканини, що робить операцію в типових випадках практично безкровної. Жовчний міхур, відокремлений від печінки, виводиться з черевної порожнини через косметичний прокол в області пупка, який іноді для цієї мети потрібно дещо розширити без порушення косметичного ефекту. Після цього на шкірні проколи і на тканини в області пупка накладаються кілька швів, і на цьому операція закінчується.
Як уже згадувалося, замість широкого розрізу виконується чотири маленьких проколу. Травма черевної стінки при цьому мінімальна. Звідси випливають переваги лапароскопічної операції:
У перший день після операції хворий не приймає тверду їжу, хоча пити можна. Увечері в день операції (після повного виходу з наркозу) необхідно вставати і ходити (за допомогою родичів). На другий день можна починати їсти яку-небудь легку їжу в помірній кількості за своїм бажанням (фрукти, сир, бульйон, відварне нежирне м’ясо і т. Д.). Пити на другий день можна без обмежень, більше того, це навіть необхідно. На третій день режим харчування наближається до звичайного, з урахуванням побажань самого пацієнта. Питання про терміни виписки вирішується лікарем в кожному конкретному випадку. Зазвичай пацієнт знаходиться в стаціонарі від 1 до 4 днів. Шви знімаються амбулаторно, на 7-10 добу. Терміни відновлення працездатності визначаються індивідуально.
Після одужання хворий може вести своє звичайне життя без обмежень фізичного навантаження і режиму харчування.
В даний час вважається, що лапароскопічна операція може бути виконана при всіх формах жовчнокам’яної хвороби та її ускладнення: хронічному холециститі, гострому холециститі.
.png){kind=logo}
.png){kind=logo}
